Когда долиной тени
Смертно я иду,
Свирепый дует ветер
В сторону мою.
Контроль я не теряю,
Но горько слёзы лью,
Рыдаю и стенаю,
К Тебе, Господь, стремлюсь.
К Тебе скорей, Господь мой,
К Тебя я поспешу.
На зов мой отзовёшься,
Развеешь грусть мою.
Меня Ты приголубишь,
Ласково, любя
И скажешь мне тихонько:
« С тобой Я, дочь моя».
Как будто нет и солнца
В небе голубом.
Передо мной все мраком
Окутано кругом.
Но огонек увидев,
Что манит вдаль меня,
Приобретая крылья,
Ищу, Господь, Тебя.
Тогда я ощущаю,
Господь, любовь Твою,
Где бьётся моё сердце,
Колотит грудь мою.
Тогда я твёрдо знаю,
Что Ты, Господь, со мной
И время не теряя
Готовлюсь в дом родной.
Меня там приголубишь
Ласково, любя.
И скажешь мне тихонько:
«С тобой Я, дочь моя».
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крещения по Библии - Анна Лукс КРЕЩЕНИЕ- ОЗНАЧАЕТ ПОГРУЖЕНИЕ. БОГ СОВЕРШАЕТ ПОГРУЖЕНИЕ В ТЕЛО СВОЕГО СЫНА ИИСУСА ХРИСТА ЧЕРЕЗ ОСОЗНАННОЕ ПОКАЯНИЕ ГРЕШНИКА И ТЕМ САМЫМ ВВОДИТ СВОЁ ДИТЯ,ВОЗРОЖДЁННОГО В ДУХЕ, В СЕМЬЮ БОЖЬЮ. НО ЕСТЬ ДРУГОЕ ПОГРУЖЕНИЕ - В СЕРНОЕ ОЗЕРО ОГНЕННОЕ -ЭТО СМЕРТЬ ВТОРАЯ, ДУХОВНАЯ, ВЕЧНАЯ - ПОЛНОЕ И БЕСКОНЕЧНОЕ ОТЛУЧЕНИЕ ДУШИ-БУНТАРКИ ОТ СПАСАЮЩЕГО И МИЛУЮЩЕГО ТВОРЦА, ДУШИ,ОТКАЗАВШЕЙСЯ ПРИНЯТЬ СПАСЕНИЕ ВО ХРИСТЕ. СПАСАЙТЕСЬ ОТ ЭТОГО ВЕЧНОГО МУЧЕНИЯ ПОКАЯНИЕМ
(ОСОЗНАНИЕМ СЕБЯ ГРЕШНИКОМ, НЕСПОСОБНЫМ ДОСТИЧЬ УСТАНОВЛЕННОЙ БОГОМ ПЛАНКИ НРАВСТВЕННОСТИ И ПОГИБШИМ В ГЛАЗАХ СВЯТОГО БОГА)И ИСКРЕННЕ ДОВЕРЯЙТЕ ОТЦУ НЕБЕСНОМУ. ДА БЛАГОСЛОВИТ ВАС САМ ГОСПОДЬ К ЭТОМУ. С ЛЮБОВЬЮ К ВАМ СПАСЁННАЯ В НЁМ!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
