Без Ісуса безсилі, без НьОго слабі,
Без Ісуса ми в'янем, як квІтки живі.
Без Ісуса приходить на серце печаль,
Й розум, мов обвиває не світла вуаль.
Духом вбогі стаємо, як Бога нема,
Й доброчинство творити без Нього дармА.
Без Ісуса не радують поле й ліса,
І не видна без Нього нам дана краса.
Без НьогО ми жорстокі, без НьОго ми злі,
Збайдужіло живемо в своєму грісі.
Лиш себЕ тоді любим, є хата своя,
Не цікавлять нас ближнього горе й біда.
Без Ісуса для сЕбе збирає душа,
Забуваєм, що є у горІ небеса.
Без Ісуса холодні, черствіють серця,
Не вирує в нас Боже, святеє життя.
Ми стаєм егоїсти, лукаві сліпці,
Як себе не ввіряєм Господній руці.
Про дочасне лиш дбаєм, мов смерті нема,
Забуваєм, що буде за гробом життя.
Забуваєм подякувать Богу за все,
Забуваєм, що скоро усе тут мине.
Забуваєм багато...багато...Як жаль,
Що без Бога прямуєм в незнаную даль.
2017
|
